Отказ Дельта Банку о взыскании на предмет ипотеки (нежилое помещение)

Thunderbolt-Express-Dock-HD-Office-Mac-PC

Отказ Дельта Банку о взыскании на предмет ипотеки (нежилое помещение)

Категорія справи №

523/10451/15-ц

: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.

Надіслано судом: 10.12.2015. Зареєстровано: 11.12.2015. Оприлюднено: 15.12.2015.

Справа № 523/10451/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

«08» грудня 2015 р.   року       Суворовський районний суд міста Одеси

у складі:

головуючого судді            Пепеляшкова О.С.

при секретарі                      Лапчинській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 18 в м.Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, посилаючись на невиконання відповідачем умов кредитного договору звернувся до суду з позовом і просить в рахунок виконання основного зобов’язання щодо оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 358343,22 грн. (яка складається з тіла кредиту в сумі 312335,07 грн., заборгованості за відсотками в сумі 13651,13 грн., пені в сумі 30242,44 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по тілу 2051,67 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по процентам 62,91 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на нежитлову будівлю бару, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Марсельська, № 18а й визнати за позивачем право власності на це нерухоме майно.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність.

Відповідачі повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявились, заперечень проти позову не надала. За наявності умов, передбачених частиною першою ст. 224 ЦПК України, та оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає за можливе допустити заочний розгляд справи.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.06.2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_1, було укладено кредитний договір № 52/ПС-05/06, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти в сумі 50000 доларів США; додатковою угодою сума кредиту була збільшена і становила 80814,74 дол.США в розрахунку 14,5% річних на строк до 15.05.2016 року (а.с. 8-12, 13, 14).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ТОВ «Український промисловий банк» та відповідачами було укладено договір іпотеки від 10.05.2006 року, відповідно до умов якого відповідачі як співвласники передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю бару, що знаходиться за адресою: місто Одеса, вулиця Марсельська, № 18а (а.с. 16-30).

30.06.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за умовами якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги, що виникло з вказаного кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора (а.с. 29-33, 34).

У звязку з порушенням відповідачем умов договору щодо погашення кредиту та процентів за його користування утворилася заборгованість, яка станом на 22.05.2015р. становить 358343,22 грн. та складається з тіла кредиту в сумі 312335,07 грн., заборгованості за відсотками в сумі 13651,13 грн., пені в сумі 30242,44 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по тілу 2051,67 грн., суми за ставкою трьох відсотків від простроченої заборгованості по процентам 62,91 грн. (а.с. 25).

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються пар.6 главою 49 «Забезпечення виконання зобов’язання», пар. 2 Главою 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» Книги п’ятої Цивільного кодексу України, Законом України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV, зокрема ч.1 ст. 33, якої визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частина 3 той же статті вказує на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ч.1 ст.37 Закону України № 898-IV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання. Згідно ч.2 той же статті, рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Як вбачається з договору іпотеки (п.п.4.4), сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотеокдержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Отже, враховуючі наявність умов, визначених сторонами у договорі про іпотеку, іпотекодержатель — ПАТ «Дельта Банк» має право, у досудовому порядку, задовольнити свої вимоги шляхом реєстрації свого права власності на предмет іпотеки, який прирівнюються до договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

При не реалізації свого права у вирішені спору в позасудовому порядку шляхом проведення реєстрації свого права власності на предмет іпотеки (ст.37 Закону 898-IV), банк має право на звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з підстав визначених ст. 39 Закону України 898-IV.

Зважаючи на викладене, слід дійти висновку, що позивачем обраний не правильний спосіб захисту своїх порушених прав. Відтак, суд у відповідність до ч.3 ст.16 ЦК України відмовляє у задоволенні пред’явлених позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 10, 11, 60, 76, 88, 197, 212, 215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі у власність залишити без задоволення в повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається позивачем протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.