Жалоба на незаконное задержание

 

Дніпропетровському районному суду

Дніпропетровської області
Судді Петросян В.П.

Адвоката _____________

(свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №13 від «17» квітня 2014 р.)

поштовий індекс, адреса, телефон
захисника Іванова Івана Івановича

СКАРГА

на незаконність затримання

01.07.2016 року приблизно об 23.00 годині поблизу магазину «Мрія», що знаходиться по вул.Щорса, 15 у м.Підгородному співробітниками Дніпропетровського РВ УМВС України у Дніпропетровській області був затриманий мій підзахисний Іванов І.І.,

у якого були вилучені наркотичні засоби і який був доставлений до Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області.

У ході розгляду справи у підзахисного були відібрані пояснення, в яких він повідомив, що збув наркотичні засоби невідомому.

Оскільки в силу диспозиції ст.44 Кодексу України про адміністративні правопорушення наявність мети збуту при порушенні правил обігу наркотичних засобів виключає можливість визнання дій особи адміністративним правопорушенням,

і такі дії можуть містити лише склад кримінального злочину у сфері обігу наркотичних засобів (ст. 307 Кримінального кодексу України),

то у співробітників органу дізнання, в даному випадку, були підстави, передбачені ч.2 ст. 207 КПКУ для затримання Іванова І.І.,за підозрою в скоєнні кримінального правопорушення.

Затримання Іванова І.І. після його доставляння в Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області не було належним чином оформлено офіційним протоколом затримання за підозрою у скоєнні злочину.

Протокол про затримання особи за підозрою у скоєнні злочину був складений тільки 05.07.2016 року слідчим Петрунько І.І.  після передачі Іванова І.І. оперативними співробітниками.

Таким чином, мій підзахисний був затриманий співробітниками Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області за фактичною підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ст. 307 КК України, однак протокол про його затримання в порядку ст. 106 КПК України, як і протокол про роз’яснення права мати побачення із захисником складені не були.

Відповідно до пункту 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як в порядку, встановленому законом. 

Пунктом с) пункту 1 цієї статті передбачено законний арешт або затримання особи, здійсненні з метою передачі його компетентному судовому органу на підставі обгрунтованої підозри в здійсненні правопорушення.

Статтею 207 та 208 КПК України передбачено законний порядок затримання особи за підозрою у скоєнні злочину.

Згідно з ч. 5 ст 208 КПК у кожному випадку затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються:

місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу;

підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання,

заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили;

повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого.

Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Статтею 5 Конвенції встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше як відповідно до процедури, встановленої законом.

Таким чином, оскільки затримання Іванова І.І. співробітниками  Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області не було оформлено протоколом про затримання підозрюваного в порядку ст. 208 КПК України,

воно було зроблено з порушенням встановленого національним законом документального порядку його оформлення, тобто незаконно.

Згідно з практикою Європейського суду фіксація точних даних про затримання, також як і підстав затримання, є необхідною умовою законності затримання для цілей пар. 1 ст. 5 Європейської конвенції

(справа Чакісі проти Туреччини, рішення від 08.07.1999 р., пар.195, Ірфан Білгін проти Туреччини, рішення від 17.07.2001 р., пар.150 та інші).

Таким чином, затримання мого підзахисного оперативними співробітниками міліції за фактичною підозрою без складання, всупереч вимогам ч. 5 ст. 208 КПК України, протоколу про затримання підозрюваного, одночасно є і порушенням норм міжнародного права.

Відповідно до ч. 5 ст. 29 Конституції України кожен затриманий може в будь-який момент оскаржити в суді своє затримання.

З огляду на викладене, на підставі ст. 29 Конституції України, ст. 208 КПК України, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод та вказаною вище практики Європейського суду з прав людини,

ПРОШУ:

    • прийняти скаргу до розгляду;
    • визнати затримання Іванова І.І. незаконним;
    • розглянути цю скаргу одночасно з поданням слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Додатки:

— ордер № … від ……….. р., копія договору № ……….. про надання правової допомоги;

— копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №13 від «17» квітня 2014 р.

 

 

__________ року                               Захисник(Адвокат) ____________

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.