Рівні регулювання прав та свобод громадян ЄС

Аналізуючи підходи Європейського Союзу до розв’язання проблеми забезпечення й гарантування прав та свобод людини і громадянина,  В. В. Маклаков зазначає, що спочатку в Європейських співтовариствах, а згодом і в ЄС утворилися 2 рівні регулювання прав людей, що мешкають на території цього наднаціонального об’єднання: (1) національний рівень, який за загальним правилом регламентується конституційним та іншими галузями права держав–членів Союзу; (2) права і свободи, що надаються самим ЄС і відповідно регулюються ним. Відповідно, громадяни держави–члена ЄС, що перебувають на території іншої держави–члена ЄС, розглядаються як іноземці, але при цьому набувають більш привілейованого правового статусу, аніж інші іноземці з країн, які не є членами Союзу. Фактично після запровадження громадянства Європейського союзу для громадян усіх держав–членів ЄС було встановлено єдиний правовий статус у межах території цього об’єднання [ 3. c. 95 ].

Про динамічний характер прав і свобод, що розкривають правовий статус громадян ЄС, свідчить практика звітування Європейської комісії перед Європейським парламентом, Радою й Економічним і соціальним комітетом про застосування статей 20–25 Договору про функціонування Євросоюзу. Такі звіти готуються кожні 3 роки й повинні враховувати темпи розвитку інтеграційного процесу в Союзі. У свою чергу, Рада за згодою Європейського парламенту відповідно до спеціальної процедури може одно- голосно постановити рішення, згідно з яким буде розширено вищенаведений перелік прав. Гарантування Європейським Союзом реалізації вищенаведеного переліку прав стало можливим завдяки визнанню ключовою засадою правового статусу громадян ЄС принципу недискримінації за ознакою національного громадянства [ 4. c. 235 ].

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.