Банк не несе відповідальності за викрадення грошей з картки

ВС/КЦС: У разі коректного введення даних платіжної картки банк не несе відповідальності за викрадення грошей з картки (ВС/КЦС № 522/22780/15-ц від 10.07.2019)

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

10 липня 2019 року                            м.Київ                              №522/22780/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — КУЗНЄЦОВА В.О.,
суддів: ЖДАНОВОЇ В.С., ІГНАТЕНКА В.М., КАРПЕНКО С.О., ТІТОВА М.Ю. (суддя-доповідач) —

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії — Одеського обласного управління — на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2016 на ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2015 року Особа 1 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії — Одеського облуправління про стягнення коштів. На обґрунтування позову зазначав, що 19.08.2014 між ним та АТ «Ощадбанк» укладений договір, а 22.08.2014 — додатковий договір про відкриття карткового рахунку та його обслуговування. На виконання договору позивачу був відкритий картковий рахунок у національній валюті. Банк оформив та видав позивачу платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій позивача з використанням картки.

9.01.2015 з карткового рахунку позивача через систему Visa Transer Portmone було несанкціоновано знято 9600,00 грн. Однак на телефон позивача не надійшло СМС-повідомлення з інформацією про здійснення операцій щодо переказу коштів із платіжної картки на вказану суму. Дізнавшись про несанкціоновану операцію, він одразу звернувся до відповідача із заявою про блокування та видачу нової картки, а також подав заяву про незгоду з транзакцією та просив забезпечити повернення йому коштів. Однак до теперішнього часу відповідачем кошти в сумі 9600,00 грн. не повернуті та на рахунок позивача не зараховані.

Враховуючи наведене, просив суд стягнути з АТ «Ощадбанк» на свою користь 9600,00 грн. та пеню в розмірі 59%, що становить 5664,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського райсуду м.Одеси від 31.10.2016, залишеним без змін ухвалою АСОО від 25.05.2017, позов задоволено, стягнуто з АТ «Ощадбанк» на користь Особи 1 кошти в розмірі 9600,00 грн. та пеню в розмірі 59%, що становить 5664,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України у справі №6-71цс15, виходив з того, що відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення позивачем будь-яких дій щодо списання коштів у розмірі 9600,00 грн. з його банківського рахунку, тому посилання АТ «Ощадбанк» на те, що лише позивачу був відомий ПІН-код належної йому банківської картки, та на непричетність банку до списання коштів з рахунку позивача не беруться до уваги.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2017 року представник АТ «Ощадбанк» подав до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Приморського райсуду від 31.10.2016 та ухвалу АСОО від 25.05.2017 й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що АТ «Ощадбанк» не може нести відповідальності за проведення операцій по картці позивачем або іншими сторонніми особами, у тому числі за зняття коштів у розмірі 9600,00 грн. з картки позивача, оскільки така відповідальність покладена саме на останнього. Судами не було встановлено, у чому саме полягає вина чи неправомірні дії «Ощадбанку».

Крім того, судами необґрунтовано взяли до уваги правову позицію ВСУ, висловлену в постанові від 13.05.2015 у справі №6-71цс15, оскільки вона ґрунтується на положеннях постанови правління Національного банку від 30.04.2010 №223, яка втратила чинність <…>.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що між АТ «Ощадбанк» та Особою 1 укладено договір від 19.08.2014 та додатковий договір від 22.08.2014 про відкриття карткового рахунку та його обслуговування. На виконання вказаного договору позивачу відкрито картковий рахунок у національній валюті. Банк видав позивачу платіжну картку VISA Classic та ПІН-конверт до неї.

27.08.2014 Особа 1 отримав від АТ «Ощадбанк» за допомогою платіжної картки кредит у сумі 90000 грн.

Згідно з випискою по картковому рахунку з вересня 2014 року через касу банку за допомогою картки позивачем було здійснено поповнення рахунку з метою погашення кредиту та відсотків <…>.

9.01.2015 з рахунку позивача через систему Visa Transer Portmone знято 9600,00 грн.

12.01.2015 позивач звернувся до відповідача із заявою про блокування та видачу нової картки, а також подав заяву про незгоду з транзакцією від 9.01.2015 і просив повернути на його рахунок кошти в розмірі 9600,00 грн.

27.02.2015 позивач звернувся з додатковою заявою, в якій просив банк повторно надати відповідь на заяву від 12.01.2015.

10.02.2015 філією Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» надано відповідь на заяву Особи 1, зі змісту якої вбачається, що згідно з п.1.5 договору про відкриття та обслуговування карткового рахунку, випуск та надання платіжної картки банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту в разі розголошення (розкриття) інформації за розрахунком у результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, а також у разі оголошення клієнтом Особою 2 та Особою 3 до системи WEB-банкінг «Ощад-24/7» та/або ПІН-коду до системи Mobile-банкінг «Ощад-24/7», отримання щомісячних виписок на адресу електронної пошти. Операція щодо переказу коштів у сумі 9600,00 грн. була здійснена 9.01.2015 в мережі Інтернет з використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки. За таких обставин відповідач відмовив у відшкодуванні котів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч.1 ст.1066 ЦК, за договором банківського рахунку, банк зобов’язується приймати й зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунку), кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування й видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з ч.1 ст.1071 ЦК банк може списати кошти з рахунку клієнта на підставі його розпорядження.

У ст.1073 ЦК передбачено, що в разі несвоєчасного зарахування на рахунок коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування коштів з його рахунку банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо іншого не встановлено законом.

Закон «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначає загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб’єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайту) за платіжними системами.

Згідно п.1.27 ст.1 закону платіжна картка — електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або з відповідного рахунку банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до ч.3 ст.6 закону порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються НБУ. Умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між

банком і його клієнтом — власником рахунку.

Згідно з п.1.2 договору «Ощадбанк» зобов’язався приймати й зараховувати на рахунок кошти, які надходять клієнту, та забезпечує проведення розрахунків за операціями, учиненими з використанням картки, у межах витратного ліміту.

За п.1.5 договору банк не несе відповідальності за збитки, завдані клієнту в разі розголошення (розкриття) інформації за рахунком у результаті використання паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів.

Як убачається з п.1.7 договору клієнт доручає банку в порядку договірного списання списувати з рахунку гроші на підставі платіжних повідомлень-еквайрів.

Крім того, згідно з п.2.2 Правил користування платіжними картками, емітованими АТ «Ощадбанк», які є додатком до договору, якщо платіжну картку втрачено, викрадено або з іншої причини вона стала непридатною для використання, а також якщо ПІН-код став відомим сторонній особі, позивач повинен в усній формі терміново заявити про це в контакт-центр АТ «Ощадбанк» та протягом трьох днів дати письмову заяву в оригіналі або по факсу до установи банку, де відкрито рахунок. Позивач відповідає за всі суми за операціями з платіжною карткою, якщо картку передано сторонній особі або не повідомлено банк про те, що її загублено.

За таких обставин суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов’язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком у результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов’язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення.

Таким чином, оскільки операція щодо переказу коштів у сумі 9600,00 грн. була здійснена 9.01.2015 в Інтернет із використання реквізитів платіжної картки, у тому числі CVV-коду, які відомі тільки власнику картки, АТ «Ощадбанк» не повинен нести відповідальності за дану операцію.

Крім того, судами до спірних правовідносин застосовано правову позицію ВСУ у справі №6-71цс15, де визначено, що відповідно до пп.6.7, 6.8 положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою правління НБУ від 30.04.2010 №223, банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред’явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв утраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Однак при цьому судами не враховано, що положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» втратило чинність 12.11.2014 і до цих правовідносин не застосовується.

Встановивши, що суди першої та апеляційної інстанцій внаслідок неправильного застосування норм матеріального права зробили помилкові висновки про задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги АТ «Ощадбанк», скасування рішення Приморського райсуду від 31.10.2016 та ухвали АСОО від 25.05.2017 й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись стст.400, 409, 411, 412, 416 ЦПК, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі Одеського обласного управління задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2016 та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 скасувати.

У задоволенні позову Особи 1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про стягнення коштів відмовити.

З моменту прийняття постанови рішення Приморського райсуду від 31.10.2016 та ухвала Апеляційного суду Одеської області від 25.05.2017 втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

Добавить комментарий

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.